Infotafel 1
Rurberg – Gräberstätte für sowjetische Zwangsarbeiterinnen und Zwangsarbeiter
Die Gräberstätte Rurberg wurde am 2. Juli 1961 offiziell eröffnet. Auf ihr ruhen 2.322 sowjetische Zwangsarbeiterinnen und Zwangsarbeiter. Mehr als 90 % der Bestatteten kamen als kriegsgefangene Soldaten der Roten Armee bei der Zwangsarbeit ums Leben. Sie starben in den Jahren 1941–1945.
Ursache ihres Todes waren vor allem die meist menschenverachtenden Umstände der ihnen aufgezwungenen Arbeitsbedingungen: Unterernährung bei körperlicher Überanstrengung, hygienische Mängel in den Massenlagern sowie verweigerte ärztliche Betreuung. Kriegsgefangene Zwangsarbeiter mussten außerdem damit rechnen, bei Fluchtversuchen von Wachmannschaften der Wehrmacht erschossen oder erschlagen zu werden.
Die Bestatteten stammten mehrheitlich aus Russland und zu knapp 30 % aus der Ukraine, einige auch aus Belarus, Georgien, Ossetien und anderen Teilstaaten der damaligen Sowjetunion. Ihre sterblichen Überreste waren zunächst an verschiedenen Orten beigesetzt worden. Nach dem Krieg gab es zahlreiche Beschwerden der britischen Besatzungsbehörden und der sowjetischen Militärs über die Grabgestaltung und Grabpflege der damaligen Bestattungsorte. Die Errichtung der zentralen Gräberstätte Rurberg entsprach daher auch dem Ziel, effektive Kontrollmöglichkeiten bei der Instandhaltung und Pflege sicherzustellen.
Alle in Rurberg bestatteten Zwangsarbeitskräfte gelangten somit durch Umbettungen auf die Anlage. Erste Überlegungen dazu fanden bereits 1949 statt. Mit der Errichtung der Gräberstätte wurde jedoch erst 1959 begonnen. Allein 1.552 Tote wurden vom Feldfriedhof in der Merzenicher Heide bei Arnoldsweiler nach Rurberg verlegt. Letzte Umbettungen fanden 1970 statt.
Im Volksmund galt die Gräberstätte nach ihrer Errichtung als „Russenfriedhof“. Im amtlichen Sprachgebrauch wurde sie häufig ebenso falsch als „Kriegsgräberstätte“ benannt. Träger der Baumaßnahmen war das damalige Amt Kesternich. Als Architekt und Bauleiter fungierte Heinrich Wienker, Geschäftsführer beim Bezirksverband des Volksbunds Deutsche Kriegsgräberfürsorge und Stadtgartenbauamtmann in Aachen.
Foto A1/1:
Einweihung der Gräberstätte Rurberg am 2. Juli 1961. Botschaftssekretär Hotulew von der Sowjetbotschaft in Bonn bei seiner Ansprache.
Foto A1/2:
Botschaftssekretär Hotulew von der Sowjetbotschaft in Bonn (links) auf dem Weg zur Kranzniederlegung. Der Kranz der sowjetischen Botschaft, geschmückt mit roten Nelken, trägt die Aufschrift „Den sowjetischen Bürgern – Den Opfern des faschistischen Terrors“.
Foto A1/3:
Weißgekleidete junge Schülerinnen aus der Region schmücken die Gräber am Tag der Einweihungsfeier mit Blumen.
Foto B6/3:
Zwei Wochen nach der offiziellen Eröffnung segnete Erzbischof Alexander aus München als Vertreter der russisch-orthodoxen Kirche Deutschlands die Gräberstätte ein.
Rurberg - Cemetery for Soviet Forced Laborers
The main cause of their deaths were the inhumane conditions under which they were forced to work: Malnutrition due to physical overexertion, hygienic deficiencies in the mass camps, and denial of medical care. Prisoners of war also had to expect to be shot or beaten to death by Wehrmacht guards if they tried to escape.
The majority of those buried came from Russia and almost 30% from Ukraine, some also from Belarus, Georgia, Ossetia and other federated states of the former Soviet Union. Their remains were initially buried in various locations. After the war, there were numerous complaints from the British occupation authorities and the Soviet military about the grave design and care of the burial sites at that time. The establishment of the Rurberg Cemetery was therefore also in line with the aim of ensuring effective control over maintenance and care.
All forced laborers buried in Rurberg were transferred to the site by reburial. The first thoughts on this took place as early as 1949. However, construction of the cemetery did not begin until 1959. 1,552 deceased alone were transferred from the field cemetery in the Merzenicher Heide near Arnoldsweiler to Rurberg. The last reburials took place in 1970.
After its construction, the cemetery was popularly known as the "Russian Cemetery". In official usage it was often just as wrongly named as the "War Cemetery". The sponsor of the construction measures was the former Kesternich Office. Heinrich Wienker, managing director at the district association of the German War Graves Commission and city horticultural officer in Aachen, acted as architect and construction manager.
Photo A1/1:
Official opening of the Rurberg Cemetery on July 2, 1961. Embassy Secretary Hotulew of the Soviet Embassy in Bonn during his speech.
Photo A1/2:
Embassy Secretary Hotulew of the Soviet Embassy in Bonn (left) on the way to the wreath-laying ceremony. The wreath of the Soviet Embassy, decorated with red carnations, bears the inscription "To the Soviet Citizens - To the Victims of Fascist Terror".
Photo A1/3:
White-clad young schoolgirls from the region decorate the graves with flowers on the day of the dedication ceremony.
Photo B6/3:
Two weeks after the official opening, Archbishop Alexander from Munich, representing the Russian Orthodox Church of Germany, blessed the cemetery.
Rurberg – Site funéraire des travailleurs forcés soviétiques
Le site funéraire de Rurberg a été officiellement ouvert le 2 juillet 1961. 2 322 travailleurs forcés soviétiques y reposent. Plus de 90 % des personnes enterrées sont mortes en tant que soldats de l’Armée rouge prisonniers de guerre dans le cadre du travail forcé. Ils sont morts dans les années 1941 à 1945.
La cause de leur mort était avant tout les conditions de travail souvent inhumaines qui leur étaient imposées : la malnutrition liée au surmenage physique, les carences en matière d’hygiène dans les camps de masse ainsi que le refus de soins médicaux. Les prisonniers de guerre devaient en outre s’attendre à être abattus ou frappés à mort par les équipes de garde de la Wehrmacht en cas de tentative d’évasion.
Les personnes inhumées étaient majoritairement originaires de Russie et à peine 30 % d’Ukraine, certaines étant également originaires de Biélorussie, de Géorgie, d’Ossétie et d’autres entités de l’ancienne Union soviétique. Leurs dépouilles avaient d’abord été enterrées à différents endroits. Après la guerre, les autorités d’occupation britanniques et les militaires soviétiques ont formulé de nombreuses plaintes concernant la conception et l’entretien des tombes des lieux d’inhumation de l’époque. La construction du site funéraire central de Rurberg répondait donc également à l’objectif de garantir des possibilités de contrôle efficaces lors de l’entretien et de la maintenance.
Tous les travailleurs forcés enterrés à Rurberg sont donc arrivés sur le site par des transferts de sépulture. Les premières réflexions à ce sujet ont eu lieu dès 1949. La construction du site funéraire n’a toutefois commencé qu’en 1959. Rien que 1 552 morts ont été transférés du cimetière de campagne de la Merzenicher Heide près d’Arnoldsweiler à Rurberg. Les derniers transferts de sépulture ont eu lieu en 1970.
Dans le langage populaire, le site funéraire était considéré après sa construction comme le « cimetière russe ». Dans le langage officiel, il a souvent été nommé de manière tout aussi erronée « site funéraire de guerre ». L’organisme responsable des mesures de construction était l’ancien Amt Kesternich. L’architecte et chef de chantier était Heinrich Wienker, directeur de l’association régionale du Volksbund Deutsche Kriegsgräberfürsorge (association allemande pour l’entretien des tombes de guerre) et responsable des jardins publics à Aix-la-Chapelle.
Photo A1/1 :
Inauguration du site funéraire de Rurberg le 2 juillet 1961. Le secrétaire d’ambassade Hotulew de l’ambassade soviétique à Bonn lors de son allocution.
Photo A1/2 :
Le secrétaire d’ambassade Hotulew de l’ambassade soviétique à Bonn (à gauche), se rend au dépôt de gerbes. La couronne de l’ambassade soviétique, décorée d’œillets rouges, porte l’inscription « Aux citoyens soviétiques – Aux victimes de la terreur fasciste ».
Photo A1/3 :
De jeunes écolières de la région, vêtues de blanc, fleurissent les tombes le jour de la cérémonie d’inauguration.
Photo B6/3 :
Deux semaines après l’inauguration officielle, l’archevêque Alexander de Munich, représentant de l’Église orthodoxe russe d’Allemagne, a béni le site funéraire.
Рурберг – комплекс захоронения советских подневольных рабочих
Комплекс захоронения Рурберг был официально открыт 2 июля 1961 г. Там покоятся 2322 советских подневольных рабочих. Более 90% похороненных были военнопленными солдатами Красной Армии, погибшими на принудительных работах. Они погибли в 1941-1945 гг.
Причиной их смерти были, прежде всего, преимущественно бесчеловечные условия принудительного труда: недоедание при чрезмерных физических нагрузках, плохие санитарно-гигиенические условия в лагерях массового содержания, а также отказ в предоставлении медицинской помощи. Военнопленные подневольные рабочие также знали, что при попытке к побегу их застрелят или забьют до смерти охранники Вермахта.
Большинство похороненных были из России и почти 30% из Украины, некоторые также из Беларуси, Грузии, Осетии и других государств, входивших в состав тогдашнего Советского Союза. Сначала их останки были захоронены в разных местах. После войны от британских оккупационных властей и советских военных поступали многочисленные жалобы на планировку могил и уход за могилами в тогдашних местах захоронения. Поэтому создание центрального комплекса захоронения Рурберг также соответствовало цели обеспечения эффективного контроля за содержанием и уходом.
Таким образом все подневольные рабочие, похороненные в Рурберге, попадали в этот комплекс путем перезахоронения. Первые соображения по этому поводу возникли еще в 1949 г. Однако строительство комплекса началось только в 1959 г. Всего 1552 погибших были перемещены в Рурберг с Фельдфридхофа в Мерценихер Хайде недалеко от Арнольдсвайлера. Последние перезахоронения были проведены в 1970 г.
В народе этот комплекс захоронения после его основания называли «русским кладбищем». В официальной языковой практике его также часто неправильно называли «военным местом захоронения». Организатором строительных работ в то время было управление Кестерних. Архитектором и прорабом был Генрих Винкер, управляющий районной ассоциации Народного Союза Германии по уходу за военными могилами и специалист городского управления садово-паркового хозяйства в Аахене.
Фотография А1/1:
Комплекс захоронения Рурберг был торжественно открыт 2 июля 1961 г. Секретарь Советского посольства Хотулев в Бонне во время своего выступления.
Фотография А1/2:
Секретарь Советского посольства Хотулев в Бонне (слева) на пути к возложению венка. Венок советского посольства, украшенный красными гвоздиками, украшен надписью: «Советским гражданам – жертвам фашистского террора».
Фотография А1/3:
Молодые школьницы из региона, одетые в белое, украшают могилы цветами в день открытия комплекса.
Фото В6/3:
Через две недели после официального открытия архиепископ Александр из Мюнхена в качестве представителя Русской православной церкви Германии освятил комплекс захоронения.
Рурберг – комплекс поховання радянських підневільних робітниць та робітників
Комплекс поховання Рурберг було офіційно відкрито 2 липня 1961 р. Там спочивають 2322 радянських підневільних робітниць та робітників. Понад 90% похованих були військовополоненими солдатами Червоної Армії, які загинули на примусових роботах. Вони загинули у 1941-1945 рр.
Причиною їхньої смерті були передусім переважно нелюдські умови примусової праці: недоїдання за надмірних фізичних навантажень, погані санітарно-гігієнічні умови у таборах масового утримання, а також відмова у наданні медичної допомоги. Військовополонені підневільні робітники також знали, що при спробі втечі їх застрелять або заб'ють до смерті охоронці Вермахту.
Більшість похованих були з Росії та майже 30% з України, деякі з Білорусі, Грузії, Осетії та інших держав, які входили до складу тодішнього Радянського Союзу. Спочатку їхні останки були поховані у різних місцях. Після війни від британської окупаційної влади та радянських військових надходили численні скарги щодо планування могил та догляду за могилами в тодішніх місцях поховання. Тому створення центрального комплексу поховання Рурберг також відповідало меті забезпечення ефективного контролю за утриманням та доглядом.
Таким чином всі підневільні робітники, які поховані в Рурберзі, потрапляли в цей комплекс шляхом перепоховання. Перші міркування з цього приводу з'явилися ще в 1949 р. Однак будівництво комплексу почалося тільки в 1959 р. Всього 1552 загиблих було переміщено до Рурберга з польового цвинтаря в Мерценіхер Хайде недалеко від Арнольдсвайлера. Останні перепоховання було проведено в 1970 р.
У народі цей комплекс поховання після його заснування називали «російським цвинтарем». В офіційній мовній практиці його також часто неправильно називали військовим місцем поховання. Організатором будівельних робіт на той час було управління Кестерних. Архітектором та виконробом був Генріх Вінкер, керівник районної асоціації Народного Союзу Німеччини з догляду за військовими могилами та спеціаліст міського управління садово-паркового господарства в Аахені.
Фотографія A1/1:
Комплекс поховання Рурберг було урочисто відкрито 2 липня 1961 р. Секретар Радянського посольства Хотулєв у Бонні під час свого виступу.
Фотографія A1/2:
Секретар Радянського посольства Хотулєв у Бонні (ліворуч) на шляху до покладання вінка. Вінок радянського посольства, прикрашений червоними гвоздиками, з написом: «Радянським громадянам – жертвам фашистського терору».
Фотографія A1/3:
Молоді школярки з регіону, одягнені у біле, прикрашають могили квітами у день відкриття комплексу.
Фотографія В6/3:
Через два тижні після офіційного відкриття архієпископ Олександр із Мюнхена як представник Російської православної церкви Німеччини освятив комплекс поховання.