Infotafel 4
Vergessene Gräber, verdrängte Geschichte, Beginn der Aufarbeitung
Verstorbene zivile Zwangsarbeitskräfte wurden in der Regel zunächst auf einfachen Friedhöfen beigesetzt, verstorbene oder getötete sowjetische Kriegsgefangene dagegen meist in der Nähe ihrer Lager verscharrt. Es kam auch vor, dass sie auf jüdischen Friedhöfen beigesetzt und damit – wie die dort Bestatteten Jüdinnen und Juden – aus rassischen Gründen gezielt ausgegrenzt wurden. Beispiele dafür sind Judenfriedhöfe in Blumenthal, Kall und Eschweiler.
Mit den Umbettungen nach Rurberg verschwanden nicht nur die ursprünglichen Gräber. Auch die Erinnerung an diese ersten Gräberstätten und die Schicksale der Toten erloschen im öffentlichen Raum, denn Hinweisschilder auf die damaligen Grabstellen wurden in den ersten fünf Jahrzehnten nach den Umbettungen nicht geschaffen.
Gedenksteine, die den Toten noch von eigenen sowjetischen Kameraden oder auf Anordnung der Militärregierung gesetzt worden waren, wurden in den 1960er-Jahren ebenfalls stillschweigend entfernt. Von solchen Gedenksteinen am Sammelfriedhof in Hollerath und auf dem Waldfriedhof Buhlert blieben lediglich Fotografien aus den späten 1940er- und 1950er-Jahren erhalten.
Jahrzehnte später erwiesen sich diese Fotos als Glücksfall. 2015 griffen Konrad und Benedikt Schöller aus Nideggen-Schmidt das Thema ‚Zwangsarbeit in der Nordeifel‘ auf und entwickelten die Ausstellung „Verschleppt, verhungert, verscharrt“. Teil der Präsentation war auch ein Foto des längst beseitigten sowjetischen Gedenksteins auf dem Waldfriedhof Buhlert. Weil auf der Fotografie der Text der Gedenktafel erkennbar war, ließen die Schöllers davon ein Replikat anfertigen, das 2016 in der Kirche St. Hubertus in Schmidt dauerhaft installiert wurde. Zeitlich parallel dazu erarbeiteten Franz Albert Heinen aus Schleiden und Dieter Lenzen aus Kesternich detailgenaue regionale Studien über die Zwangsarbeit in den Altkreisen Schleiden und Monschau.
Damit war der Bann des Schweigens durchbrochen. In den Folgejahren entstanden auch Hinweistafeln, die das Schicksal sowjetischer Zwangsarbeiterinnen und Zwangsarbeiter in die Erinnerung zurückholten.
Foto A4/1:
Ein Massengrab am Waldrand von Hollerath. 1949 wurden die toten sowjetischen Zwangsarbeiter von Blumenthal und Bevertberg zunächst hierhin umgebettet, bevor sie später nach Rurberg verlegt wurden.
Foto A4/2:
Die inzwischen längst beseitigte Gedenkstätte am Waldrand der Massengräberstätte von Hollerath trug folgende russische Inschrift.
„ЗДЕСЬ ПОХОРОНЕНО / (?) ЧЕЛОВЕК / СОВЕТСКИХ ГРАЖДАН /ПОГИБШИХ В / ФАШИСТСКОЙ НЕВОЛЕ / 1941-1945 гг“. Die Aufnahme entstand am 22. Mai 1950.
Foto A4/3:
Ein Massengrab sowjetischer Zwangsarbeiterinnen und Zwangsarbeiter auf dem jüdischen Friedhof in Blumenthal. Das Bild wurde am 11. Juni 1949 aufgenommen.
Foto A4/7:
Die nicht mehr existente Gedenkstätte vor dem umzäunten sowjetischen Friedhof im Buhlert. Links zwei sowjetische Soldaten, rechts Wilhelm Reinartz, der die Inschrift der dazugehörigen Tafel fertigte, sowie zwei britische Soldaten. Die Aufnahme stammt aus dem Jahr 1947.
Forgotten graves, suppressed history, the beginning of reprocessing
Deceased civilian forced laborers were usually buried in simple cemeteries, while Soviet prisoners of war who died or were killed were usually buried near their camps. In some cases, they were buried in Jewish cemeteries and thus - like the Jews buried there - deliberately excluded for racial reasons. Examples of this are Jewish cemeteries in Blumenthal, Kall and Eschweiler.
The original graves were not the only ones to disappear with the reburials in Rurberg. The memory of these first cemeteries and the fates of the deceased also became lost in the public sector, because signs indicating the grave sites of that time were not erected during the first five decades following the reburials.
Memorial stones that had been placed for the deceased by their own Soviet comrades or by order of the military government were also silently removed in the 1960s. Only photographs from the late 1940s and 1950s have survived which show such memorial stones at the collective cemetery in Hollerath and at the Buhlert Woodland Cemetery.
Decades later, these photos proved to be a stroke of luck. In 2015, Konrad and Benedikt Schöller from Nideggen-Schmidt took up the topic of 'Forced Labor in the Northern Eifel' and developed the exhibition "Verschleppt, verhungert, verscharrt" (Abducted, starved, buried). Part of the presentation was also a photo of the long since removed Soviet memorial stone at the Buhlert Woodland Cemetery. Because the text of the memorial plaque was recognizable on the photograph, the Schöllers had a replica of it made, which was permanently installed in the Church of St. Hubertus in Schmidt in 2016. At the same time, Franz Albert Heinen from Schleiden and Dieter Lenzen from Kesternich worked out detailed regional studies on forced labor in the former districts of Schleiden and Monschau.
Thus the shroud of silence was broken. In the years that followed, information boards were also erected to recall the fate of Soviet forced laborers.
Photo A4/1:
A mass grave at the edge of the Hollerath forest. In 1949, the deceased Soviet forced laborers from Blumenthal and Bevertberg were first reburied here before later being moved to Rurberg.
Photo A4/2:
The now long since removed memorial at the edge of the forest of the mass grave site of Hollerath bore the following Russian inscription.
„ЗДЕСЬ ПОХОРОНЕНО / (?) ЧЕЛОВЕК / СОВЕТСКИХ ГРАЖДАН /ПОГИБШИХ В / ФАШИСТСКОЙ НЕВОЛЕ / 1941-1945 гг“. The photograph was made on May 22, 1950.
Photo A4/3:
A mass grave of Soviet forced laborers at the Jewish Cemetery in Blumenthal. The picture was taken on June 11, 1949.
Photo A4/7:
The memorial, which no longer exists, in front of the fenced Soviet Cemetery in Buhlert. On the left two Soviet soldiers, on the right Wilhelm Reinartz, who made the inscription of the accompanying plaque, and two British soldiers. The photo was taken in 1947.
Tombes oubliées, histoire refoulée, début d’un travail de mémoire
En règle générale, les travailleurs forcés civils décédés ont d’abord été enterrés dans de simples cimetières, tandis que les prisonniers de guerre soviétiques décédés ou tués ont généralement été enterrés à proximité de leur camp. Il est également arrivé qu’ils soient enterrés dans des cimetières juifs et donc, comme les juifs qui y sont enterrés, délibérément exclus pour des raisons raciales. Les cimetières juifs de Blumenthal, Kall et Eschweiler en sont des exemples.
Avec les transferts vers Rurberg, ce ne sont pas seulement les tombes d’origine qui ont disparu. Le souvenir de ces premiers lieux de sépulture et du destin des morts s’est également éteint dans l’espace public, car les panneaux indiquant les lieux de sépulture de l’époque n’ont pas été créés au cours des cinq premières décennies suivant les transferts de corps.
Les pierres commémoratives qui avaient été posées pour les morts par leurs propres camarades soviétiques ou sur ordre du gouvernement militaire ont également été retirées sans faire de bruit dans les années 1960. Seules des photographies datant de la fin des années 1940 et des années 1950 ont été conservées de telles stèles commémoratives au cimetière collectif de Hollerath et au cimetière forestier de Buhlert.
Des décennies plus tard, ces photos se sont révélées être une aubaine. En 2015, Konrad et Benedikt Schöller de Nideggen-Schmidt se sont penchés sur le thème du « travail forcé dans le nord de l’Eifel » et ont élaboré l’exposition « Verschleppt, verhungert, verscharrt » (déportés, affamés, enterrés). Une photo de la stèle soviétique du cimetière forestier de Buhlert, supprimée depuis longtemps, faisait également partie de la présentation. Comme la photographie permettait de reconnaître le texte de la plaque commémorative, les Schöller en ont fait une réplique qui a été installée de manière permanente en 2016 dans l’église St Hubertus à Schmidt. Parallèlement, Franz Albert Heinen de Schleiden et Dieter Lenzen de Kesternich ont élaboré des études régionales détaillées sur le travail forcé dans les anciens arrondissements de Schleiden et de Monschau.
Le silence était ainsi rompu. Dans les années qui ont suivi, des panneaux d’information ont également été créés pour rappeler à la mémoire le sort des travailleurs forcés soviétiques.
Photo A4/1 :
Une fosse commune à la lisière de la forêt de Hollerath. En 1949, les travailleurs forcés soviétiques décédés à Blumenthal et Bevertberg ont d’abord été transférés ici, avant d’être plus tard transférés à Rurberg.
Photo A4/2 :
Le monument commémoratif à la lisière de la forêt du site de la fosse commune de Hollerath, qui a depuis longtemps été supprimé, portait l’inscription russe suivante.
« ЗДЕСЬ ПОХОРОНЕНО / (?) ЧЕЛОВЕК / СОВЕТСКИХ ГРАЖДАН / ПОГИБШИХ В / ФАШИСТСКОЙ НЕВОЛЕ / 1941-1945 гг ». La photo a été prise le 22 mai 1950.
Photo A4/3 :
Une fosse commune de travailleurs forcés soviétiques dans le cimetière juif de Blumenthal. La photo a été prise le 11 juin 1949.
Photo A4/7 :
Le mémorial qui n’existe plus devant le cimetière soviétique clôturé du Buhlert. À gauche, deux soldats soviétiques, à droite Wilhelm Reinartz, qui a réalisé l’inscription de la plaque correspondante, ainsi que deux soldats britanniques. Le cliché remonte à 1947.
Забытые могилы, вытесненная история, начало осмысления
Умерших гражданских подневольных рабочих, как правило, сначала хоронили на обычных кладбищах, в то время как умерших или убитых советских военнопленных обычно закапывали рядом с лагерями. Также случалось, что их хоронили на еврейских кладбищах и тем самым (равно как и похороненных там евреев) подвергали целенаправленной дискриминации по расовому признаку. Примерами тому являются еврейские кладбища в Блюментале, Калле и Эшвайлере.
С перезахоронением в Рурберг исчезли не только оригинальные могилы. Память об этих первых захоронениях и судьбах погибших также угасла в обществе, поскольку в течение первых пяти десятилетий после перезахоронения не было размещено никаких указательных табличек на прежних местах захоронения.
Надгробия, которые в память о погибших установили советские товарищи или по распоряжению военного правительства, также были безмолвно удалены в 1960-х годах. От таких надгробий на коллективном кладбище в Холлерате и на лесном кладбище Бюлерт сохранились только фотографии конца 1940-х и 1950-х годов.
Спустя десятилетия эти фотографии нашлись по счастливой случайности. В 2015 г. Конрад и Бенедикт Шьоллер из Нидегген-Шмидт подняли тему «Принудительный труд в Северном Эйфеле» и разработали выставку «Похищенные, умершие от голода, закопанные». Частью презентации была также фотография давно снесенного советского надгробия на лесном кладбище Бюлерт. Поскольку на фотографии был виден текст мемориальной доски, братья Шьоллер заказали ее копию, которая в 2016 г. была стационарно установлена в церкви St. Hubertus в Шмидте. В то же время Франц Альберт Хайнен из Шлейдена и Дитер Ленцен из Кестерниха занимались подробными региональными исследованиями принудительного труда в старых округах Шлейден и Моншау.
Это прервало молчание. В последующие годы также были созданы мемориальные доски, которые напомнили о судьбе советских подневольных рабочих.
Фотография А4/1:
Братская могила на опушке леса Холлерат. В 1949 г. здесь были перезахоронены погибшие советские подневольные рабочие из Блюменталя и Бевертберга, а позже они были перевезены в Рурберг.
Фотография А4/2:
На давно ликвидированном мемориале на опушке леса у места массового захоронения возле Холлерата была следующая надпись на русском языке.
„ЗДЕСЬ ПОХОРОНЕНО / (?) ЧЕЛОВЕК / СОВЕТСКИХ ГРАЖДАН / ПОГИБШИХ В / ФАШИСТСКОЙ НЕВОЛЕ / 1941-1945 гг“. Снимок был сделан 22 мая 1950 г.
Фотография А4/3:
Братская могила советских подневольных рабочих на еврейском кладбище в Блюментале. Снимок был сделан 11 июня 1949 г.
Фотография А4/7:
Уже несуществующий мемориальный комплекс перед огороженным советским кладбищем в Булерте. Слева два советских солдата, справа Вильгельм Рейнартц, который сделал надпись на соответствующей мемориальной доске, а также два британских солдата. Снимок датирован 1947 годом.
Забуті могили, витіснена історія, початок осмислення
Померлих цивільних підневільних робітників, як правило, спочатку ховали на звичайних кладовищах, тоді як померлих чи вбитих радянських військовополонених зазвичай закопували поряд із таборами. Також траплялося, що їх ховали на єврейських цвинтарях й тим самим (як й похованих там євреїв) піддавали цілеспрямованій дискримінації за расовою ознакою. Прикладами цього є єврейські цвинтарі в Блюменталі, Каллі та Ешвайлері.
З перепохованням в Рурберзі зникли не лише оригінальні могили. Пам'ять про ці перші поховання та долі загиблих також згасла в суспільстві, оскільки протягом перших п'яти десятиліть після перепоховання не було розміщено жодних вказівних табличок на колишніх місцях поховання.
Надгробки, які на згадку про загиблих встановили радянські товариші або за розпорядженням військового уряду, також були безмовно видалені в 1960-х рр. Від таких надгробків на колективному цвинтарі в Холлераті та на лісовому цвинтарі Бюлерт збереглися лише фотографії кінця 1940-х та 1950-х рр.
Через десятиліття ці фотографії знайшлися завдяки щасливому випадку. У 2015 р. Конрад та Бенедикт Шьоллер з Нідегген-Шмідт порушили тему «Примусова праця в Північному Ейфелі» та розробили виставку «Викрадені, померлі з голоду, закопані». Частиною презентації була також фотографія давно знесеного радянського надгробка на лісовому цвинтарі Бюлерт. Оскільки на фотографії було видно текст меморіальної дошки, брати Шьоллер замовили її копію, яка у 2016 р. була стаціонарно встановлена у церкві St. Hubertus у Шмідті. В той самий час Франц Альберт Хайнен із Шлейдена та Дітер Ленцен із Кестерниха займалися детальними регіональними дослідженнями примусової праці в старих округах Шлейден та Моншау.
Це перервало мовчання. У наступні роки також було створено меморіальні дошки, які нагадали про долю радянських підневільних робітниць та робітників.
Фотографія A4/1:
Братська могила на узліссі Холлерат. У 1949 р. тут було перепоховано загиблих радянських підневільних робітників з Блюменталя та Бевертберга, а пізніше їх було перевезено в Рурберг.
Фотографія A4/2:
На давно ліквідованому меморіалі на узліссі біля місця масового поховання поруч з Холлератом був наступний напис російською мовою.
„ЗДЕСЬ ПОХОРОНЕНО / (?) ЧЕЛОВЕК / СОВЕТСКИХ ГРАЖДАН / ПОГИБШИХ В / ФАШИСТСКОЙ НЕВОЛЕ / 1941-1945 гг“. Знімок було зроблено 22 травня 1950 р.
Фотографія A4/3:
Братська могила радянських підневільних робітниць та робітників на єврейському цвинтарі у Блюменталі. Знімок було зроблено 11 червня 1949 р.
Фотографія A4/7:
Вже відсутній меморіальний комплекс перед огородженим радянським цвинтарем у Булерті. Ліворуч два радянські солдати, праворуч Вільгельм Рейнартц, який зробив напис на відповідній меморіальній дошці, а також два британські солдати. Знімок датований 1947 роком.